ВІД РЕДАКЦІЇ. Ми готові говорити на гострі теми. Але говорити предметно. Якщо ж розмова не виходить за рамки ярликування та риторичних обвинувачень, то стає безперспективною. Тому ми за повноцінний діалог.
Лист від вірянки ПЦУ надійшов на нашу адресу з таким проханням: «Запропонуйте вашим читачам відповісти на мої питання». Нижче подаємо сам лист і першу відповідь на нього — від «Голосу країни», відомого місіонера протоієрея Олександра Клименка.
Також запрошуємо до дискусії всіх, кому є що сказати. Бо, напевне, ми всі вже дозріли до відвертого та прямолінійного спілкування на цю гостру, однак потрібну тему.
***
Питання до вірян УПЦ. Анастасія Пташиць
У цій групі (сторінка «Діалог.ТУТ» у Facebook. — Ред.) більше вірян УПЦ, і найчастіше стрічка тут виглядає як звід новин від УПЦ, хоча сенс групи, як я зрозуміла, в діалозі між вірянами УПЦ і ПЦУ.
Якщо коротко, то чим для вас відрізняється УПЦ та ПЦУ, за що так сильно ви тримаєтесь в УПЦ і виступаєте проти нашого спільного майбутнього в православній церкві, яка не буде мати зв’язку з РПЦ, поки там не зміниться обраний курс на війну проти України, як мінімум?
Мені цікава обґрунтована богословська позиція і також просто думки. Прошу писати коментарі тим, хто знає, що ПЦУ повністю канонічна церква, визнана у світі. Бо читати про «перерване руко положення» мені буде дуже нецікаво.
Моя думка щодо різниці між УПЦ і ПЦУ. Церква одна, юрисдикції різні. Наприклад, у США багато православних церков, і всі разом співіснують. Питання тільки в тому, що зараз в УПЦ так багато «русміра», це особисто я чула від вірян УПЦ.
Всюди є чудові люди, справжні люди Церкви. Просто одного не розумію: є українська церква в Україні, визнана у світі. Чому не можна об’єднатися з нею? Що так сильно відділяє УПЦ від ПЦУ? Бо коли я пишу про різні православні церкви в США, там є етнічні особливості, традиції, і кожна церква хоче це зберігати (Вірменська, Грецька, Сербська і так далі). А яка національна ідентичність в УПЦ, що відмінна від ПЦУ?
Що ж заважає бути в Україні одній церкві православній, яка вже є і має благословення і спілкування з іншими церквами і не має відношення до росії? Виходить, що в УПЦ є сильне бажання зберігати рос. ідентичність, цей зв’язок з росією? До речі, священнику ПЦУ можна служити з священником з УПЦ, але останні кажуть, що то раскольники, і не співслужать. Знаю тільки деякі виключення.
Чому так? Можливо, тоді буде чесно після війни зробити РПЦвУ (РПЦ в Україні)? Хоча знаю, що багатьом українцям буде таке важко витримати після війни. Але ж ми демократична держава, тож такий варіант можна буде розглянути.
У деяких спільнотах УПЦ уже багато років не поминали п. кіріла після 2014 року. (Тобто це не новина зараз — не поминати його). А коли з’явилася канонічна альтернатива, то це було гарне рішення — бути помісною церквою, а не підлеглою до мп так чи інакше. На жаль, розрив з кірілом так і не відбувся юридично в УПЦ. І щоб стати помісною церквою в Україні, їй потрібно бути в євхаристійному спілкуванні з іншими церквами і бути занесеною в Диптих в підлеглості до патріарха Варфоломія, наприклад.
Усі, хто знаходиться в Європі, прекрасно знають, що всі парафії УПЦ закордоном досі є юридично УПЦ МП. Так само й ті, які в Україні. По документам це саме так.
Тим, хто насправді хоче бути спільнотою, зрозуміло, чому можуть прийняти рішення про заборону. Хоча можна б і не робити цього. Якщо було б таке рішення щодо моєї спільноти, я б задумалася, а не робила б жертву і вигнанника з себе. Можна продовжити збиратися навіть як збиралися протестанти в радянські часи, і вони відстояли свою церкву.
У чому різниця між двома православними церквами в Україні, окрім етнічних вдодобань до росіі в УПЦ, служб на ЦСЯ та тим, що часто (не всі, звичайно) прихожани УПЦ називають єретиками таких же православних?
Буду вдячна за діалог в коментарях.
(Авторську орфографію збережено. — Ред.)
***
Перша відповідь. Протоієрей Олександр Клименко
Сто разів збирався відповісти на цей лист і не можу навернутися. Хоча я легкий на таке зазвичай.
Якесь таке враження, що авторка не потребує справжньої відповіді. Наче просто так, для приниження пише черговий псевдопитальник.
От до прикладу: «В чому різниця між двома православними Церквами в Україні, окрім етнічних вподобань до Росії в УПЦ, служб на ЦСЯ» та далі по тексту.
З чого такі висновки? З того, що є такі випадки? Так будь-який випадок дає комусь право писати так про всю УПЦ? Не думаю.
Жоден із моїх знайомих священників чи парафіян не мають прихильності до РФ, переважна більшість і до війни не мала. Служби в УПЦ проводяться не тільки церковнослов’янською, також є парафії, де служать українською, румунською. Щодо церковнослов’янської, то також є парафії, де служать московським ізводом (вимовою), а є, де служать ізводом київським.
Ніхто і ніколи не називав інших православних єретиками. Знову чиста неправда. Дискусія завжди велася у площині такого явища, як розкол, який, згідно з християнськими правилами, зовсім не дорівнює єресі. За 15 років священства ніколи і ні від кого я не чув, що представники інших православних Церков України — єретики. А я досить активно комунікую з парафіянами УПЦ у моїх поїздках країною, тож знаю, про що кажу. І знаю з живого спілкування.
Тепер щодо головного запитання, хоча, повторюся, не бачу щирої зацікавленості авторки в тому, щоб хтось цю відповідь давав. Але припустимо, що я помиляюся і таки існує жива цікавість у відмінностях між УПЦ і ПЦУ з точки зору вірянина, який обрав собі для відвідування саме УПЦ.
Усе просто. У віровченні немає жодних відмінностей. У богослужінні також (знаю, що ПЦУ дозволяє звершувати богослужіння церковнослов’янською, деякі парафії навіть роблять це з московським ізводом, наскільки мені відомо).
Питання дієвості здійснених Таїнств для мене особисто також не стоїть — після того, як деякі православні Церкви світу почали співслужити з представниками ПЦУ. Таїнства дійсні, це факт. Бо ж і ми опосередковано, через низку опосередкованих співслужінь з тими, хто визнає ПЦУ, де-факто, хоч і не де-юре, ці таїнства визнаємо.
Мірятися проповідницькою, соціальною, місіонерською та іншими видами діяльності не буду. Це вже як кому на смак. Суттєвих, а не кількісних, відмінностей між нами теж немає.
Для мене особисто є лиш одна важлива відмінність. Писав про це постійно у соцмережах і не розумів, чому представники ПЦУ не бачать очевидного.
Я ніколи не вбачав нічого наддивного чи осудливого у чесних переходах парафій (зі священником чи без) до іншої релігійної організації. Якщо члени релігійної громади так вирішили — це їхнє право.
Мене просто вбиває оця причетність сотень і сотень функціонерів ПЦУ та їхніх друзів у державних органах влади до рейдерських захоплень храмів. До спилювання замків, до побиття парафіян та священників УПЦ. Ну не можу я уявити собі, що релігійна організація, яка допускає подібні дії та заохочує їх, може бути місцем мого служіння Богові. Для мене з перших днів існування ПЦУ це був найбільший камінь спотикання.
І поки з боку ПЦУ будуть такі факти, для багатьох священників УПЦ більш прийнятними будуть «катакомби», служіння по хатах, аніж співслужіння з рейдерами.
Ніхто не тримається за «руський мир», якого вдень зі свічкою, до прикладу, серед моїх знайомих священників чи парафіян не знайдеш. Жодної фінансової зацікавленості також немає, бо переважна більшість наших священників живуть на кошти, зароблені на звичайних світських роботах, а не в церкві. Нам просто важко бачити себе поруч із тими, хто ще вчора поводився як загарбник, а вже сьогодні пропонує дружбу.
