ВІД РЕДАКЦІЇ. На запрошення організаторів, наш проєкт «Діалог.ТУТ» було представлено на публічних слуханнях, присвячених Україні, під час XVI Генеральної асамблеї Конференції європейських Церков у Таллінні.
Уперше ми брали участь у ролі спікерів на такого рівня заході. Слухання відбувалися в неділю, 18 червня. Перед цим у програмі стояв виступ Вселенського Патріарха Варфоломія.
Ми отримали від читачів чимало прохань знайти можливість звернутися до Його Святості з запитаннями про складну ситуацію в українському православ’ї, адже силове протистояння довкола храмів і монастирів УПЦ та численні незаконні перереєстрації громад з боку Православної Церкви України аж ніяк не сприяють порозумінню між українцями.
На жаль, за короткий термін перебування на Асамблеї нам не вдалося отримати можливість поспілкуватися особисто з Патріархом Варфоломієм, тому шукатимемо інші можливості поставити йому наші запитання. Проте ми були присутні на його проповіді під час вчорашньої Божественної Літургії в Таллінні. І були здивовані, наскільки відверто й без умовчань Патріарх свідчить про те, що єдності серед православних немає і на це не можна закривати очі.
Можливо, і нашим вітчизняним речникам варто визнати проблему, а не свідчити перед міжнародною спільнотою, що українці в релігійному полі єдині як ніколи і жодних проблем зі свободою віросповідання не виникає.
Друкуємо український переклад проповіді Патріарха Варфоломія з англійського тексту на сайті Вселенської патріархії. Виділення в тексті — наші.
Український переклад представленої на Генеральній асамблеї КЄЦ доповіді від нашого проєкту про ситуацію з Українською Православною Церковою, теж опублікуємо найближчим часом.
Звернення Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія на Всеправославній Літургії в церкві святих Симеона і Анни (Таллінн, 18 червня 2023 р.)
Ваше Високопреосвященство Митрополит Талліннський і всієї Естонії Стефан, високопреосвященні ієрархи, всечесне духовенство, делегати та гості.
Яке благословення і радість для всіх нас — брати участь у цьому звершенні Божественної Літургії як спілкування православних братів і сестер під час Генеральної асамблеї Конференції європейських Церков, де ми знову запрошені продемонструвати нашу тверду присутність і проголосити наше ревне свідчення.
Подібно до жінок-мироносиць з Євангелія, що читається сьогодні на богослужінні, ми також несемо і приносимо миро до гробу, в перший день тижня, і бачимо ангела, який сповіщає про воскресіння Господнє з мертвих (Мк. 16, 1-8). І коли ми чуємо, як Сам Господь звертається до Своїх учнів, ми теж покликані йти за Ним, «проповідуючи Євангеліє Царства і зцілюючи всяку хворобу і неміч у людях» (Мф. 4, 23). Дійсно, у читанні Послання нам також пригадується, що «не слухачі… а виконавці Закону праведні перед Богом» (Рим. 2, 13).
Уже понад століття Вселенський Патріархат виступає за екуменічні відносини з іншими християнськими спільнотами та конфесіями. А з середини ХХ століття Православна Церква просуває екуменічний діалог через Всесвітню Раду Церков, а згодом і через Конференцію європейських Церков. Дійсно, ви пам’ятаєте, що Енцикліка і Послання Святого і Великого Собору 2016 року підкреслили важливість «свідчення в діалозі» (в пунктах 20 і 3). У діалозі, який насправді не обмежується міжхристиянською сферою, але виходить за її межі, на міжконфесійний рівень, де Вселенський Патріархат започаткував наукові дискусії з двома іншими монотеїстичними релігіями, юдаїзмом та ісламом, у дусі взаємної поваги та мирного співіснування.
З цієї причини ми не можемо не висловити нашу глибоку скорботу і наше обурення з приводу нещодавнього прикрого інциденту з розірванням копії Корану в мечеті в місті Ксанті, що в грецькій Західній Фракії. Цей варварський акт вандалізму над священною книгою ісламу спрямований не тільки проти віруючих мусульман, але в першу чергу є явною атакою на релігійну віру в цілому, що є серйозним питанням, яке турбує всіх нас.
Константинопольська Церква постійно свідчить про необхідність захисту і просування релігійної свободи і вільного звершення богослужіння, відстоюючи ідеал солідарності по відношенню до інших релігійних спільнот.
У тому ж дусі, в контексті екуменічного поля, спеціальне рішення Собору на Криті, який обговорював «Відносини Православної Церкви з рештою християнського світу», підкреслило «центральне місце Православної Церкви у справі сприяння християнській єдності» (у пункті 1), додавши, що «сучасні двосторонні богословські діалоги Православної Церкви та її участь в екуменічному русі ґрунтуються на цій самосвідомості православ’я та її екуменічному дусі, з метою пошуку єдності всіх християн на основі істини віри та традиції древньої Церкви Семи Вселенських Соборів» (у пункті 5).
Дорогі друзі, це означає, що в нашому розумі, як і в наших серцях, тема наших загальних зборів у цьому прекрасному місті не є таємницею для нас, православних християн. Перебувати «під Божим благословенням» і «формувати майбутнє» по суті і в основі своїй означає слідувати заповіді і молитві Христа, «щоб учні Його були одно» (Ін. 17. 21).
У вирішенні безпрецедентних викликів, які стоять перед нашим світом в сьогоденні і в майбутньому, ми не можемо залишатися ні байдужими, ні ізольованими. Ми не можемо уникнути зустрічі та служіння нашому ближньому, «найменшому з братів наших» і сестер (Мф. 25, 40), в якому ми розпізнаємо і відгукуємося на Самого Христа.
І, звичайно, це неминуче і незаперечно означає насамперед спільну працю православних християн.
Адже як ми можемо свідчити про єдність у діалозі, коли ми самі роздроблені, коли ми самі не перебуваємо в діалозі, або — що найгірше — коли ми самі перебуваємо у стані війни з нашими власними братами і сестрами. Інакше ми неодмінно почуємо осуд нашого Господа, який Він звертає до лицемірів: «Чому ти бачиш колоду в оці ближнього твого, а колоди у власному оці не помічаєш?» (Лк. 6, 41).
Але щоб ми не думали, що це означає, що ми повинні відмовитися від наших зусиль до християнської єдності, слід підкреслити, що насправді це означає, що ми повинні посилити і зміцнити наші зусилля в напрямку видимої і відчутної православної єдності.
Щонайменше це вимагає не обмовляти і не ображати одне одного.
Саме такими батьківськими роздумами ми хотіли б поділитися з вами сьогодні вранці. «Розійдімося з миром!» Йдімо далі в мирі один з одним, в мирі з нашими братами і сестрами, в мирі з усім Божим створінням. Амінь.
