Слово митрополита Черкаського і Канівського Феодосія перед початком судових засідань у Соснівському районному суді м. Черкаси 21.08.2023 р. по звинуваченню владики у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 161, ч. 2, 3 ст. 436/2 КК України.
Шановний суд, шановні спостерігачі цього судового процесу!
Сьогодні мені, громадянину України, корінному киянину, митрополиту Української Православної Церкви, керуючому Черкаською єпархією, доводиться стояти перед судом і відповідати на сфабриковані проти мене звинувачення.
Одразу слід сказати, що хоча звинувачення сформульовані проти фізичної особи, але вся ця кримінальна справа штучно сфабрикована проти мене саме як проти митрополита Української Православної Церкви, керуючого Черкаською єпархією. Відбувається це кримінальне провадження в рамках теперішніх гонінь на Українську Православну Церкву в нашій державі та на Черкаську єпархію зокрема. А як фізична особа, як громадянин України, особисто я їм малоцікавий.
У моїй особі переслідувачі гонять Церкву, і я представляю тепер в суді саме Церкву. Дискриміновану та переслідувану сьогодні в Україні Українську Православну Церкву.
І саме тому прикута сьогодні увага до цього судового процесу не тільки громадян України, але й міжнародної спільноти. Особливо це стосується країн з історично існуючими Православними Церквами. До мене зі словами підтримки та з запитом коментарів щодо поточнї ситуації регулярно звертаються священнослужителі помісних Православних Церков зі всього світу та журналісти, які спеціалізуються на правовій та релігійній тематиці з Греції, Сербії, Сполучених Штатів Америки та інших країн.
Нещодавно, 26 липня, відбулося засідання Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, на якому в тому числі лунало черкаське питання і про моє ув’язнення, і про гоніння на Церкву. Сподіваюся, що з цієї найвищої міжнародної трибуни воно було почуто людьми доброї волі у всьому світі. А тому всі матеріали теперішнього судового процесу, з дозволу суду, обов’язково будуть перекладатися мовами міжнародного спілкування та надаватися на ознайомлення всім зацікавленим журналістам та міжнародним правозахисникам.
Звісно ж, висунутих Службою безпеки України проти мене звинувачень я не визнаю, і визнати не можу, оскільки вони повністю сфабриковані та сфальсифіковані.
Служба безпеки України інкримінує мені, як ієрарху Української Православної Церкви, дві статті Кримінального кодексу.
Першу і тяжчу — статтю 436/2 (ч.ч. 2 та 3) за те, що нібито мною давалися розпорядження публікувати на офіційному сайті Черкаської єпархії матеріали екстремістського характеру. Але я ніколи не давав таких розпоряджень і ніколи не мав наміру це робити.
Це твердження цілком брехливе і жодним чином не відповідає дійсності. І у сторони обвинувачення немає і в принципі не може бути жодних фактів, жодних доказів, щоб довести зворотнє. Звинувачення мене за цією статтею Кримінального кодексу України повністю сфабриковані від початку до кінця.
Друге висунуте проти мене звинувачення — за ч. 1 статті 161 Кримінального кодексу України. Це (цитата): «Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
І це звинувачення висувається сьогодні проти нас в обстановці, коли сама належність до Української Православної Церкви в нашому суспільстві, накрученому ручними ЗМІ, вже є небезпекою для людини.
Повсюди йде масштабне цькування нашої Церкви, дискредитація в ЗМІ.
Протизаконно, рейдерськи захоплюються наші храми, в тому числі в Черкасах та Черкаській області. Ось, наприклад, у цій залі присутній багатодітний священник Євгеній Буркацький, якого три тижні тому разом з релігійною громадою, в незаконний спосіб, шляхом рейдерської підтасовки юридичних понять та документів, вигнали із Стрітенського храму, який будувала Черкаська єпархія своїм коштом, а храм захопили й передали ПЦУ.
Сам отець Євгеній разом із сьома дітьми та дружиною був вигнаний із парафіяльного будиночку саме оцими людьми, які зараз сидять перед нами у військовій формі та видають із себе «потерпілих» у цьому судовому процесі.
На кожному кроці зневажаються, топчуться права вірних нашої Церкви, громадян України, їх ображають брудними словами та зневажають посадові особи різних рангів.
Мери міст та місцеві депутати приймають антиконституційні рішення проти Української Православної Церкви, принижують мільйони наших віруючих на словах та в документах.
У Верховній Раді України готуються одразу декілька законопроєктів про заборону діяльності нашої Церкви, всупереч Конституції, всупереч міжнародним правовим засадам, всупереч здоровому глузду, нарешті. Українська Православна Церква та її вірні, мільйони громадян України, стали сьогодні людьми третього ґатунку, ізгоями у своїй країні, в країні, де вони народилися і де живуть.
На сьогодні в Україні, на очах у всього світу, гоніннями на Українську Православну Церкву повністю розтоптані та спаплюжені 35 стаття Конституції та 161 стаття Кримінального кодексу України. І при цьому всьому прокуратура та СБУ сьогодні висуває проти представників гнаної Церкви, в тому числі проти мене, звинувачення по 161 статті. У людей з неушкодженим логічним мисленням це може викликати лише когнітивний дисонанс. І такий когнітивний дисонанс виникає у людей по всьому світу.
Так що перед судом стою сьогодні не лише я, але в моїй особі і всі православні віруючі Черкащини — Черкаська єпархія Української Православної Церкви.
Більше того, звинувачення проти Української Православної Церкви на Черкащині прокуратура та СБУ висувають сьогодні у тісній співпраці зі своїми вірними помічниками «від релігії». Вони роблять це руками так званої Православної Церкви України в особі її кліриків. Адже практично всі «потерпілі» та «свідки» в цьому процесі —«священнослужителі» ПЦУ.
Ми бачимо зараз цих «священнослужителів» ПЦУ перед собою в залі суду. Вони сьогодні будуть звинувачувати мене як православного архієрея по наведеним вище статтям Кримінального кодексу. Але при цьому вони дуже не хочуть, щоб їх публічно ідентифікували в суді саме як «священнослужителів». Тому вони сьогодні без ряс.
Клірики ПЦУ не хочуть, щоб цей їхній іудин гріх сприймався саме як іудин гріх нашим суспільством та всім православним світом, який стежить за процесом. А тому вони і не одягають на засідання суду відповідну їхньому положенню в ПЦУ одежу — рясу та хрести. Вони приходять на судові засідання у військовій формі, вони маскуються у форму капеланів.
Навіщо тут, у суді, сидіти у захисних, маскувальних штанях та футболках? Чи вам тут погрожує снайпер, чи ворожа куля? Ні, не погрожує. Але ви дуже не хочете, щоб хрещений світ бачив, що православного митрополита натовпом притягнули до суду саме «клірики» ПЦУ. А це саме так і є. І це відбувається в ХХІ столітті перед очами всього православного світу.
Вступаючи в судовий процес, хочу звернути увагу шановного суду та спостерігачів, на те, що цей процес скоріш за все буде показовим, оскільки вже викликає широкий суспільний резонанс як в Україні, так і за її межами. Також цей процес може стати прецедентним для сучасного українського правосуддя. Але цілком точно він стане ще одною серйозною перевіркою на неупередженість та справедливість нашого правосуддя.
Адже ініціатори цієї кримінальної справи, хоча і висунули проти мене сфабриковані звинувачення по конкретних статтях Кримінального кодексу, в яких я зовсім не винуватий, але, великою мірою, вони хочуть судити мене зовсім не за конкретні протиправні дії (яких я не звершував, і слідчі СБУ та прокуратури це прекрасно знають). Вони хочуть піддати обструкції та публічно засудити саму мою позицію як ієрарха Церкви:
• позицію захисту канонічного устрою Церкви,
• позицію неприйняття розколу, неприйняття політичних, компромісних, неканонічних шляхів подолання розколу – без покаяння та без справжнього апостольського рукопокладення,
• позицію прибічника Церковної єдності та тисячолітньої історичної правди нашого народу.
Ініціатори цього кримінального провадження хочуть, щоб я, як православний архієрей і як громадянин України, замовкнув і нічого більше не говорив. Щоб і інші вірні Церкви теж це побачили, злякались і також би замовкли. В ідеалі — щоб замовкла вся Церква.
Вони хочуть засудити не тільки нашу позицію, наші висловлювання, але й наші думки. Бенефіціари цього кримінального провадження мають на меті засудити саме наше громадянське відношення до того, що зараз відбувається в релігійній сфері нашого суспільства. Засудити інакомислення. І не тільки моє особисто, але й мільйонів таких самих людей, як і я, громадян України, в першу чергу вірних Української Православної Церкви.
Але не тільки їх.
Твердо стоячи на своїх канонічній та громадянській позиціях, які озвучив вище, я, тим не менше, прекрасно розумію, що сьогодні в нашій країні будь-який невивірений крок у публічному відстоюванні своїх принципів може привести до шквалу наклепів та агресії зі сторони опонентів, і як наслідок принесе шкоду Церкві. А тому в судовому процесі ми будемо намагатися не давати стороні звинувачення провокувати нас на непотрібні та зайві кроки.
Іншими словами — судіть мене тільки за ті фактичні правопорушення, які мені інкримінує СБУ, а не за мої думки та почуття. Мої думки та почуття — то лише моя справа. Особливо сторона захисту буде запобігати будь-яким спробам перевести дискусію в політичну площину, якщо такі намагання будуть мати місце.
Оскільки в Кримінальний кодекс України поки що законодавчо не внесені статті за «інакомислення» та «мислезлочини» (як у відомому романі Джорджа Оруела), то наша сторона захисту буде наполягати на доведенні стороною звинувачення доказів саме тих правопорушень, які інкримінуються мені в обвинувальному акті, і тільки.
Усвідомлюючи свою відповідальність перед різноликою паствою нашої Церкви, яка потерпає від постійних нападок на неї, як ієрарх Церкви я залишаю за собою принципове право не висловлювати в цьому публічному судовому процесі своєї особистої точки зору щодо будь-яких суспільних питань, ідеологічних питань, а тим більше питань політичних.
Якщо ж дискусія буде стосуватися офіційної позиції Української Православної Церкви з тих чи інших суспільно значимих питань, то в якості відповідей сторона захисту буде наводити офіційні документи Української Православної Церкви.
Дякую за увагу.
Прес-служба Черкаської єпархії УПЦ
