Боти — це акаунти, власники яких отримують зарплатню за те, що пишуть у коментарях потрібні замовнику тези.
Бот-атаки відбуваються і на наш з вами «Діалог.ТУТ». Інколи ми наївно намагаємося спілкуватися з такими користувачами, марно сподіваючись пояснити свою думку. Марно — бо боти приходять зовсім не за конструктивним діалогом.
Як відрізнити бота від реальної людини і якими є основні правила гігієни інтернет-спілкування — про це та багато іншого говоримо з SMM-менеджеркою Вікторією Савченко.
Якщо ми сьогодні не будемо захищати вразливих, хто завтра захистить нас?
— Вікторіє, ви погодилися розмовляти з нами відкрито, не приховуючи імені. Не секрет, що сьогодні для фахівця з будь-якої галузі публічна комунікація з ресурсами УПЦ може мати вкрай негативні наслідки. Не боїтеся хейту на свою адресу після цього інтерв’ю?
— Я дотримуюся думки, що кожен має право сповідувати ту віру, яку хоче, мати того духовного наставника і місце для сповідування своєї віри, яке вважає за потрібне. Навіть якщо воліє вірити у макаронного монстра.
Нормально вірити у вищу силу, і якщо людина все життя ходила до однієї церкви і їй це до душі, чому їй хтось повинен це забороняти?! Думаю, моя бабуся і мама не зрозуміли б, чому сьогодні я не можу піти до храму, бо він раптом не того патріархату, який придумала держава.
Цькування УПЦ виглядає схожим на ситуації, яких чимало бачила світова історія.
Наприклад, ми вже забули про ті часи, а колись в Америці темношкірі громадяни боролися за право ходити з білими в один туалет. Бачила фільм: там темношкіра працівниця мусила йти за три квартали, бо поруч був туалет із написом «Тільки для білих».
Так і тепер суспільство поділене по якихось надуманих категоріях. Давайте за тим самим принципом заборонимо цікавитися біологією, носити окуляри. Давайте заборонимо психотерапію, або приймати антидепресанти, або вакцинуватися. Що з того вийде? Воно спрацює? Усі перестануть ходити до психотерапевта?
Чому «не тої юрисдикції християнство» стало поза законом? Я думаю, це більш політичне питання, і саме люди, пов’язані з політикою, розводять цей розгардіяш: немов двох півнів поставили один перед одним і змушують битися (а півням того зовсім не треба).
Я розумію, чому люди бояться відкрито з вами говорити. Проте якщо ми сьогодні не будемо захищати вразливих, хто завтра захистить нас?
— Ви віруюча людина?
— Не скажу «так», хоча я хрещена і навіть певний час ходила до церкви. Проте церкву подекуди відвідує моя мама, і в моїх цінностях закладено чимало християнських засад. Думаю, дотримуватися їх логічно, навіть якщо ти не дуже воцерковлений чи набожний.
Це нормально — не вбивати, не красти тощо, це все адекватно для здорової людини в будь-якій державі. Неважливо, яку релігію ти при цьому сповідуєш.
За допомогою ботів в арабських країнах організували державний переворот
— Переходячи до запитань по темі, розпочну зі статей у медіа.
Як відрізнити об’єктивно критичний текст від замовного, де поливають брудом відповідно до поставленої задачі? Наприклад, ми вважаємо, що проти УПЦ зараз пишуть не лише порядні та щирі журналісти, а й існує певне замовлення.
— Я не можу підтвердити наявність такого замовлення, бо докази цього на власні очі не бачила. Але мені відомо, що чимало редакцій випускають тексти на замовлення, просто мало хто дочитує їх до кінця — а наприкінці інколи написано, що «Редакція може бути не згодна з думкою автора», або «Це матеріал на замовлення/Реклама».
До прикладу, коли тільки розпочалася війна на Донеччині, певні журналісти писали незаангажовано і озвучували досить непрості речі, тож під ними часто з’являлися якраз такі приписки. Я знаю, що таким журналістам було складно десь друкуватися. А вони тоді, власне, писали, що ця війна надовго, що це буде жах. Проте їх мало хто слухав.
Існують певні прайси на розміщення замовних текстів, причому прайс політичний (наприклад, перед виборами) може бути в три, в п’ять разів вищий за звичайний. Це найдорожчий слот. Так само високі ціни матиме «чорна заказуха».
Ботоферми дійсно існують, і їх багато. Зазвичай є людина-власник, яка має групу ботів для різних цільових аудиторій: окремо для Facebook, для YouTube та для Instagram. До цих людей приходять клієнти й замовляють ту чи іншу активність.
Наприклад, треба «мочканути» якогось Васю Пупкіна. Замовник видає технічне завдання, в яке можуть бути вписані тези для озвучування. Також у ТЗ містяться посилання на конкретні публікації, які треба постійно цитувати. У кожному повідомленні бота мають бути потрібні замовникові слова та фрази.
— Наприклад, «геть московського попа»?
— Саме так. Або «чемодан – вокзал – Росія».
І от декілька людей сідають та відпрацьовують замовлення. Іноді може «прилітати» безпосередньо вам, якщо замовили саме вас, а подекуди у вас у коментарях хтось просто «вигулює» свого бота.
— Що це означає?
— Бот не може бути мертвим. Він повинен заходити у Facebook, публікувати щось, робити репости. Тобто вести якусь активність на своєму акаунті, жити звичайним життям людини. Якщо в акаунті одна фотографія і все, тоді він мертвий, і його можна легко «злити» — ви на нього поскаржитеся, і його, скоріш за все, заблокують.
А якщо бот створений 5-10 років тому, і він регулярно заходить на свій акаунт, переписується з кимось, робить репости — хай навіть кулінарних рецептів, ходить під інші пости з коментарями, то заблокувати його складніше, адже сторінка схожа на профіль реальної людини.
Коли бот отримує завдання, він приходить на відповідну сторінку й починає активно провокувати, щось розповідати. Це буквально робота, для деяких людей — основна. Бот повинен жити, і за це є оплата. Щоправда, платять не за те, що бот живий, а за його коментарі.
— Як людина влаштовується на роботу ботом?
— Зазвичай беруть знайомих, які не підуть розповідати направо й наліво, що там на ботофермі коїться.
Так звані ботоводи (ті, хто керує фабриками ботів) — це або корпорації (які прийняли «неспортивне» рішення валити конкурента), або ж SMM-менеджери використовують ботів у своїй роботі. А може, хтось колись створив 5-10 акаунтів, щоб заходити дивитися різні сторінки, розкручувати свій бізнес або бізнес партнера.
Річ у тому, що для Facebook важливо, щоб під постом велася активна комунікація: чим більше коментарів, тим краще, тим вище в стрічці піднімається пост, а отже його побачить багато людей. Можливо, спочатку такі акаунти створювалися з мирними цілями (підтримати коментарями власний бізнес), а потім людині просто запропонували попрацювати «мертвими душами» за більші гроші.
Номери телефонів власників ботів зазвичай акуратно передаються від знайомого знайомому, і краще туди навіть не телефонувати, а обережно писати.
Тобто, люди, які тримають ботів, дійсно є, і вони не розказують друзям чи знайомим, чим насправді займаються. Можливо, вдень вони живуть звичайним життям, а вночі стають ботоводами.
До речі, є документальний фільм про Пригожина та його ботоферму, рекомендую переглянути. Там показана ця методика, а про роботу ботів розповідають реальні люди, які на ній працювали. А в книзі «Війна лайків» Сінґера наводиться приклад, як за допомогою ботів в арабських країнах організували державний переворот.
— Тобто все не так уже й безневинно? Бо здається, що в цьому страшного, це ж просто коментарі…
— Звісно, тому «Війну лайків» я дуже рекомендую прочитати.
Бажано писати супербезграмотно зі знаками оклику та капслоком. «УБИВЦІ!!!»
Я маю медичну освіту і нещодавно розмовляла з власником медичної клініки якраз про те, як реагувати на коментарі в корпоративних соцмережах.
Є три види коментарів. Точніше, коментаторів. Перша — це реальні клієнти, наприклад, Маша. Маша щось вам написала, ви заходите й читаєте її коментар. Якщо це похвала, дякуєте Маші, надсилаєте серденько. Якщо претензія чи проблема, вирішуєте питання, бо це ваш клієнт.
Друга категорія — потенційні клієнти. Люди, які на вас підписані або просто побачили рекламу й заходять з питаннями. Іноді вони можуть написати й претензію, але треба бути готовим на неї відповісти. На такі випадки має бути заготовка Q&A, тобто «Питання та відповіді». Бо питання часто стандартні, і відповіді теж можуть бути стандартними.
І є третя категорія коментаторів, які на вас не підписані, не мають у своєму профілі анічогісінько, крім десятка репостів та однієї фотографії зі спини, і однак розказують вам, як у вас все погано.
Це просто кровопивці. Я всім дозволяю коментарі таких людей видаляти. Вони не несуть жодної конкретики, полеміка з цими користувачами забирає енергію, і до того ж ви їм нічого не доведете, бо їхня основна задача — зачепити вас і роздратувати.
Людина, яка хоче, щоб їй щось пояснили, теж може написати з претензією, але вона ставить конструктивні запитання. А коли приходять і просто кажуть: «Ви такий-сякий», це неконструктивно.
Може бути, що боти, яких ви забанили, підуть на інші майданчики та напишуть про вас погане вже там. Іще раз нагадую: Facebook працює на коментарі, і таким чином боти розкручують акаунт ваших опонентів (а Facebook підніме в рейтингу той пост, в якому більше коментарів). Таким чином канал-опонент буде активніше піаритися, бо його бачитиме більша кількість людей. Тому не спішіть блокувати ботів. Відповідайте їм.
Тим більше що, прочитавши якусь думку, люди частіше за все не йдуть читати іншу. Вони просто вірять у те, що читають. Зараз такий неймовірний потік інформації, що треба бути дуже прискіпливим, щоб піти читати опонента.
У наші голови влітає мільйон одиниць інформації за секунду з усіх боків: реклама на вулиці, в телефоні — тривога, тут тобі пише мама, тут тобі пише донька, тут їде машина, тут якась тітонька рухається, тут тобі в руки тичуть рекламний флаєр. Людина реально не може опрацювати таку кількість інформації.
Тому не дивно, що не дуже багато тих, хто піде шукати іншу думку, якщо їм щось ріже око в повідомленні. Ми за два роки війни так і не навчилися аналізувати. На це потрібен час, який не завжди є. Отже, я прочитала перший-ліпший текст, зробила якісь висновки та пішла собі далі.
Фастфуд-новини дедалі більше актуальні. Звісно, є люди, які відписуються від «швидких новин», але таких не дуже багато.
— Хто найчастіше замовляє роботу ботів?
— Мені не подобається мій опонент. Я маю достатньо грошей, щоб його «мочити». Все.
Або мені подобається приміщення магазину біля мого будинку. Я хочу його придбати, а для цього його мають виставити на торги, тобто попередній власник має збанкрутувати. І я замовляю, щоб боти йшли й писали про нього погані відгуки: «Там просто жах, бігають щури, усюди “просрочка”, все погано». Таким чином я можу, по-перше, спробувати змінити керівництво магазину, по-друге, згодом цей магазин взагалі продадуть.
Боти завжди працюють на виборах. Навіть не просто боти, а живі люди, які мають справжні акаунти, просто працюють на того чи іншого кандидата, і їх примушують ходити писати коментарі. Боти є в будь-кого з відомих людей та корпорацій. І поки в більшості суспільства відсутнє критичне мислення, боти залишатимуться досить ефективним інструментом чорного піару.
— Але ж треба бути в контексті ситуації чи теми, щоб вигадувати тези для ботів?
— Необов’язково. Замовник може прийти до свого копірайтера: «Слухай, у мене є така тема, придумай на цю тему 50 коментів». Копірайтер складає тексти, а замовник потім передає їх ботоводу, і вже по ним боти відпрацьовують.
Тези можна міняти місцями. Бажано писати супербезграмотно, додавати якомога більше знаків оклику, капслок, щоб прямо волати на весь інтернет: «УБИВЦІ!!!»
Після 20 подібних коментарів, як правило, прийдуть інші люди, не боти, які напишуть ще 20 подібних коментарів. Бо читають написане ботами й думають: «Ну от же ж, люди пишуть! А вони ж не тупі!» Особливо якщо акаунт бота заведений на Ларису Петрівну, солідну жінку, або на Василя Петровича з депутатським посвідченням. Він же дурниць не скаже! І ніхто не переходить на сторінки тих Лариси чи Василя, щоб перевірити, що вони в себе чи під іншими постами пишуть.
На жаль, більшість приймає активність ботів за чисту монету й теж вирішує щось таке від себе написати. У цьому й полягає задача ботів: видати перші двадцять коментарів, бажано ще й пролайкати їх, щоб надалі вони показувалися як найактуальніші. І все, готово.
Не витрачайте сили на людей, які як голуби — напаскудили вам на голову й полетіли далі
— Як відрізнити бота від реального користувача?
— Подивитися, чи є на акаунті життя. Якщо людина має свою думку, вона так чи інакше транслюватиме її в себе на сторінці. Якщо ж заходимо в профіль, а там немає постів, самі лише репости, на аватарці одна фотографія, хоча створено акаунт 2014 року, то це, скоріш за все, бот.
Живі люди змінюються, і це відображається на їхніх сторінках у соцмережах. Вони закінчують виші, народжують дітей. Тобто живий акаунт видно. А бот — це просто аватарка, два рецепти голубців та «закінчила школу 30 років тому».
Бот висловлює однотипні думки. Часто його повідомлення не мають розділових знаків. Боти, як правило, нічого не запитують, на відміну від живих людей, які цікавляться вашим текстом, ставлять запитання, висловлюють власну думку. Якщо в коментарі самі лише звинувачення, скоріш за все, це коментар від бота.
Буває, йде п’ять коментарів, дуже схожі один на одного. Це теж ботоферма. Боти можуть буквально ходити навколо якоїсь однієї думки. Зрештою, бот просто прийде до вас на сторінку, вибачте, напаскудить і піде. Часто вони використовують заїжджені кліше. Людина, яка реально прийшла поділитися думкою, не буде висловлюватися за допомогою кліше. Вона може не підтримувати вашої позиції, але це все одно буде діалог.
А тим, хто прийшов вас просто образити, я рекомендую відповідати: «Дякую за вашу думку». Не треба починати дискутувати. Усі, хто реально хоче щось почути, прийдуть до вас з аргументами. Навіть якщо матимуть якісь сумніви стосовно життя Церкви, вони це озвучать, поставлять запитання, намагатимуться з’ясувати, обговорити.
— Дайте, будь ласка, декілька порад з базової інформаційної екології. Ми всі користувачі соцмереж, думаю, нашим читачам буде цікаво почути ваші рекомендації.
— По-перше, перевіряйте все. Перевіряйте, хто пише вам у приватні повідомлення, хто коментує ваші дописи — чи є взагалі сенс з цією людиною вступати в діалог. По-друге, треба на все мати критичний погляд. По-третє, пам’ятати, що навіть якщо твоя думка непопулярна, вона все одно твоя, і ніхто не має права її в тебе віднімати. Погоджуватись чи не погоджуватись із чимось — ваше право.
Будь ласка, не витрачайте сили на людей, які як голуби — напаскудили вам на голову й полетіли далі. Ваші сили вам потрібні на дітей, на роботу, на відпочинок, на себе, на хобі, на церкву зрештою! Вас не повинні з’їдати ті, хто приходить заробити на вас гроші. Не потрібно витрачати своє життя та нерви на людей, які не «ваші».
«Ваша» людина, навіть якщо має протилежну думку, буде ввічливо вас переконувати, а оці всі волання про «московських попів» — просто кліше, на яке не треба реагувати.
Розумію, інколи хочеться довести, що це неправда. Сказати: «У мене найкращий духівник, він наставляє мене на шлях до Бога, я люблю його як батька». Не треба. Краще підіть в храм, помоліться, зателефонуйте до свого батюшки та підтримайте його.
Щодо образ можна натиснути кнопку «Пожалітися», наприклад, за розпалювання ненависті. У Facebook є така опція, використовуйте її.
Можна також подякувати цим людям: коментатори зробили вам послугу — за рахунок кількості коментарів вивели ваш пост нагору в стрічці, і тепер його побачить більше людей. Дякуйте і видаляйте такі коментарі. Вони не потрібні ані вам, ані вашим підписникам. Бо люди прочитають тези ботів і теж почнуть думати так само.
Давайте берегти себе, берегти свою віру і не витрачати сили на чиїсь погані коментарі.
— Наостанок запитаю: християни звикли зважати на критику, прислухатися до неї, щоб розуміти, в якому напрямку працювати над собою. Як відрізнити конструктивну критику від коментаря, який не має цінності?
— Справжня критика може бути болючою, але вона аргументована. Неаргументована критика — це просто чиясь власна думка.
Справжня критика озвучується для того, щоб людина, якій вона адресована, стала кращою, а не для того, щоб просто виплеснути на когось негатив. Коли до тебе приходять і кажуть: «Люба, мені здається, ти невдало підстриглася, бо тут збоку виглядає трошки не так» — це одне. А формат «Оце в тебе кубло на голові!» — зовсім інше, погодьтеся. Людина просто ляпнула щось гидке. Так зробити найпростіше, а от висловити критику так, щоб тебе почули і щоб це було на користь — набагато важче.
Дбайте про себе. Кубло на голові? Людино добра, ти знаєш, чому в мене те кубло?! Може, сьогодні я не мала можливості помити голову, а може, в мене невдалий перукар. Той, хто про вас дійсно дбає, здатен це все взяти до уваги. А на ті жаби, що злітають з чийогось рота, не треба звертати увагу. Можливо, такій людині більше нема куди піти, і вона прийшла зі своїми «жабами» до вас, їй полегшало, вона телефон вимкнула і вклалася спати. А ви всі нерви витратили, поки придумали, що їй відповісти.
Відповідайте лише там, де до вас звертаються конструктивно. Треба себе любити. Любити й розуміти, що не вся критика відноситься саме до вас.
