Продовжують звучати на адресу Української Православної Церкви звинувачення, що вона не шукає і не прагне діалогу з ПЦУ.
Тим часом ПЦУ в офіційних документах веде свій, цікавий діалог — з Державною службою України з етнополітики і свободи совісті (ДЕСС).
Зокрема з цього відкритого листування дізнаємося про цілу низку фактів. На наш скромний погляд, ці 10 пунктів лише з одного документу, розміщеного на сайті pomisna.info, не тільки не сприяють міжправославному діалогу, а його дедалі більше унеможливлюють.
Так, у заяві Синоду ПЦУ від 18 жовтня 2022 року (https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/zayava-svyashhennogo-synodu-shhodo-problemnyh-pytan-derzhavno-tserkovnyh-vidnosyn/):
1. ПЦУ називає себе Українською Православною Церквою — таким чином намагаючись привласнити назву церковної структури, яка вже існує в Україні понад 30 років і з якою ПЦУ начебто прагне діалогу.
2. Українську Православну Церкву продовжують іменувати виключно Московським патріархатом — попри її офіційну, юридично зареєстровану в статуті назву: Українська Православна Церква.
3. Силові захоплення храмів УПЦ не лише не засуджуються, а навпаки, називаються в документах ПЦУ «вільним виходом з підпорядкування Московського патріархату». Навіть висловлюється обурення, що силовим захопленням чиниться спротив і протидія.
«Протягом попереднього часу Православною Церквою України двічі робилися публічні заяви щодо численних і систематичних фактів перешкоджання релігійним громадам у здійсненні їхнього права на вільний вихід з підпорядкування структурам Московського патріархату в Україні та долучення до Православної Церкви України. На жаль, доводилося констатувати дотичність до створення таких штучних перешкод представників органів державної влади та місцевого самоврядування».
4. Важливий юридичний документ — «Рекомендації та роз’яснення щодо порядку дій релігійних громад у разі зміни релігійною громадою своєї підлеглості в канонічних та організаційних питаннях», розроблені та розміщені на сайті Державної служби з етнополітики і свободи совісті (https://dess.gov.ua/religious-communities-changing-affiliation/) — названо «рекомендаціями, якими і так не проста процедура звільнення громади з московського ярма (! – Ред. Діалогу) ще більше ускладнювалася і бюрократизувалася».
5. Повідомляється, що ведеться реєстрація «статуту Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври у складі Православної Церкви України».
Тобто за адресою Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, яка вже є діючим чоловічим монастирем, реєструється ще одна Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра від ПЦУ.
6. А далі висловлюється обурення, що ця дія відкладається вже понад 4 місяці «під різними формальними приводами».
На це ДЕСС у своїй офіційній відповіді «Про заяву Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) щодо проблемних питань державно-церковних відносин від 18 жовтня 2022 року» (https://dess.gov.ua/pro-zaiavu-sviashchennoho-synodu-ptsu-vid-18-10-2022/) дає вичерпне юридичне пояснення.
Зокрема йдеться про те, що з боку ПЦУ на розгляд у ДЕСС «було подано статут, який містив адресу, ідентичну адресі монастиря та Київської митрополії УПЦ (Предстоятель – митрополит Онуфрій), без жодних документів, що стосуються права власності або права користування для нової організації ПЦУ за цією адресою. Тому реєстрація не була можлива».
7. Публічні коментарі очільниці ДЕСС Олени Богдан трактуються як такі, що «дискредитують Православну Церкву України та захищають існуючу монополію структури Московського патріархату на богослужіння в українській святині».
Повідомляється, що Синод ПЦУ «вважає таку ситуацію обурливою і абсолютно неприйнятною».
8. Риторику Української Православної Церкви названо «штампами пропаганди Московського патріархату», саму УПЦ — «російською церковною структурою», а ДЕСС звинувачують у тому, що захоплення храмів держслужба також називає… «захопленням храмів».
«Натомість у комунікації від керівництва органу, який мав би в релігійній сфері захищати Україну від російської гібридної агресії, систематично звучать наративи, цілком співзвучні зі штампами пропаганди Московського патріархату. Зокрема це обвинувачення у “захопленні храмів”, іменування релігійного об’єднання, що має лише 4% суспільної підтримки, “найбільшим”, намагання видати заяви зборів цього об’єднання, які дотепер так повною мірою офіційно і не були опубліковані, за нібито реальне рішення про припинення підпорядкування цієї структури Московському патріархату тощо. <…> Такі дії на державному рівні заохочують незаконний тиск на громади, що бажають полишити підпорядкування російській церковній структурі».
На це ДЕСС дає відповідь: «Важливо розуміти, що мова ворожнечі, заперечення гідності іншого, свободи іншої людини, її жертви та її героїзму не може дати позитивних сценаріїв у суспільстві. <…> Попри свій нелінійний розвиток, попри всі буремні зиґзаґи та жахливі трагедії, історія людства знову й знову демонструвала, що насилля не має останнього слова».
9. УПЦ звинувачено в тому, що вона відіграє «вагому роль в повномасштабній російській агресії, виправдовує та заохочує її». Оскільки, за логікою укладачів документу, вона також є «структурою Московського патріархату».
«Усе вище зазначене викликає серйозне занепокоєння, особливо в умовах триваючої повномасштабної російської агресії, в якій структури Московського патріархату відіграють вагому роль, виправдовуючи і заохочуючи її».
На що Державна служба України з етнополітики і свободи совісті зазначає, що «не є припустимим звинувачувати в колаборації всіх членів великої спільноти, коли навіть на рівні підозр — це менше 1% її членів, а решта молиться за Україну та її захисників, збирає гуманітарну допомогу та воює на передовій, плаче і радіє разом з усією країною».
10. За все вище згадане ПЦУ під час повномасштабної війни погрожує Україні… публічними протестами.
«Якщо створення системних перешкод не буде припинене, це значно ускладнить ситуацію та змусить Православну Церкву України захищати законні права громад та вірних через публічні протести».
***
ВІД РЕДАКЦІЇ.
Ми в жодному разі не прагнемо і не бажаємо протистояння чи конфронтації в українському суспільстві в будь-якому прояві. І тим більше в релігійній царині. Як колектив незалежного журналістського проєкту, що створювався задля пошуку можливостей діалогу на всіх доступних нам рівнях, ми дійсно шукаємо спікерів і співрозмовників, готових у виваженому тоні з пошаною до опонента висловлювати свої думки. І постійно отримуємо зауваження, що не запрошуємо нікого з ПЦУ, нібито це є нашим цілеспрямованим рішенням і принциповою позицією.
Ні.
Приклад адекватного діалогу, без хамства, зневажання та знецінення, подав у своєму інтерв’ю зокрема митрополит Вінницький і Барський Варсонофій.
Про що можна говорити з тими, хто зводить наклеп на всю багатомільйонну УПЦ, звинувачуючи в заохоченні російської агресії, для нас залишається питанням поки що без відповіді.
Ми, кожен свого часу, прийшли в Українську Православну Церкву, тому що шукали Христа і знайшли Його саме тут. Ті вимоги та претензії, що висуває ПЦУ до Української Православної Церкви, не стосуються Христа і Його Євангелія жодним чином і носять виключно політичний характер. Чи треба в такому разі дивуватися, що за цим політичним покликом не хочеться йти зі своєї Церкви, навіть попри всі складнощі, які зараз ми всі разом з нею переживаємо?
Наостанок висловлюємо подяку керівництву ДЕСС за виваженість і небажання відповідати на провокативний тон заяв ПЦУ. І особливо за ці слова: «Не є припустимим принижувати громадян України, проголошувати їх ворогами через їхню церковну ідентичність, етнічну ідентичність чи мову. Навіть якщо їхня Церква має непросту історію і непросте сьогодення».
Ми дійсно бачимо, «що органи державної влади працюють задля реалізації рівних прав і можливостей усіх громадян і в жодному разі не мають працювати в інтересах певної особи чи організації. Повага до цього базового принципу – складова європейського та євроатлантичного курсу України, проголошеного в Конституції».
P. S. Усім охочим чи незгодним пропонуємо здійснити подібний аналіз офіційних заяв Української Православної Церкви на предмет наявності там бодай приблизно ворожої риторики.
